Буття
  **Венері моєї наївності Дивлюсь у вікно, сиджу у кріслі Я бачу небо голубе  та тисячі прекрасних квітів. Але якби ж оце було реально. Нажаль, я підіймаюся із ліжка, дивлюсь у небо та бачу лиш буденну сірість і замість квітів там лишень поля бездонні та безкраї. Але в одну хвилину на горизонті, там в далечі, явилося яскраве сонце. І ось нарешті той момент, коли вогненна зірка зійшла у небокраю та випромінює добро своїм промінням милим. Весь час та простір завмирає. На мить мене осліплює яскраве світло, Я закриваю очі та бачу у пітьмі - твій образ, твоє обличчя, твої вуста прекрасні. І ось в цю мить я знов осліплений, але тепер навік. Можливо,це кохання,а може і дурня, але тепер я точно знаю для мене це уже буття. Еріх Ной Арк                                                                                                                                                                                 26.09.2014
2018-05-28 10:06:47
0
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1512
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1997