Буття
**Венері моєї наївності
Дивлюсь у вікно, сиджу у кріслі
Я бачу небо голубе
та тисячі прекрасних квітів.
Але якби ж оце було реально.
Нажаль, я підіймаюся із ліжка,
дивлюсь у небо та бачу лиш буденну сірість
і замість квітів там лишень
поля бездонні та безкраї.
Але в одну хвилину на горизонті, там
в далечі, явилося яскраве сонце.
І ось нарешті той момент,
коли вогненна зірка зійшла у небокраю
та випромінює добро своїм промінням милим.
Весь час та простір завмирає.
На мить мене осліплює яскраве світло,
Я закриваю очі та бачу у пітьмі -
твій образ, твоє обличчя, твої вуста прекрасні.
І ось в цю мить я знов осліплений,
але тепер навік.
Можливо,це кохання,а може і дурня,
але тепер я точно знаю
для мене це уже буття.
Еріх Ной Арк
26.09.2014
2018-05-28 10:06:47
0
0