Хто б міг подумати, що він зараз стоятиме на блокпосту з обрізом і сцятиметься від кожного шарудіння? Однак, тут навіть колишні менти і десантники іноді не соромилися за першої небезпеки звалювати в бік кулеметних вишок. Особливо, якщо контур десь проривали.
Взагалі, це тільки у фільмах буває, що всі ці апокаліпсисиси із зеленими дохляками виглядають так, що ти можеш просто втекти. У реалі все в рази гірше. Тому, що все навколо - цілком живе, швидке, і кероване інстинктами. Люди, звірі... точніше, те, на що вони перетворилися. Льоха востаннє ледве ноги забрав. Пацани встигли прикрити. А якби ні...
Пам'ятається, один солдатик розповідав, як побіг у полон здаватися. Бо за ним ціла зграя неслася. Зате в полоні нагодували, підлатали. У карантині потримали, поки аналізи перевірили. Так повертатися не захотів. Паспорт спалив нахер. Сказав назад вертатися не ризикне. Війна сама по собі сходила нанівець. Тому, що з'явилася проблема страшніша, ніж мужики, які вважають твій уряд більш паскудним, ніж їхній власний.
Ось вона, війна в найгіршому своєму втіленні. Коли твій головний ворог вже не здається таким поганим. Адже вас із ним розділяє чортова глухомань. А в ній - тварюки.
Над головою застрекотала вертушка. З огляду на те, звідки вона летіла, варіант був лише один - свої. Льоха задер голову. Реально - "Мішка" у бік Півдня полетіла. Мабуть, вирішили перестрахуватися, і, якщо що, накрити виродків. Слідом пролетів ще один гвинтокрил.
Буквально за п'ятнадцять секунд пролунав характерний бабах. Таки перебдіти було правильним рішенням. Дозорний буркнув у рацію "Іду на північ", закинув на плечі речмішок і рушив у бік своїх.
Translated with www.DeepL.com/Translator (free version)