A ansiedade
A ansiedade é algo que vem pra nos matar aos poucos. Ela começa com uma sensação simples de frio na barriga e gotículas de suor na mão, por ir encontrar alguém ou por esperar um dia muito especial chegar. Depois ela começa a se fazer presente no nosso cotidiano por ir esperar um ônibus, por chegar em lugar com diversas pessoas ou só por chegar a nossa vez de passar no caixa do mercado. Os sintomas começam a piorar, vem pensamentos excessivos por casos simples, preocupação por situações que não aconteceram ainda e nem se sabe se acontecerá. Uma angústia começa a tomar conta e a gente pensa que não pode piorar, mas piora. A queimação no estômago nos pega do nada só de pensar em algo que preocupa, algo simples como tirar a roupa do varal que a sua mãe pediu. Acordar no meio da noite com o suor no corpo inteiro com a sensação de perda e preocupação, a falta de ar que vem quebrando o pulmão junto com as marteladas sem dó que o coração manda sem aviso. A vontade de fazer as coisas vão se perdendo, a vontade de conversar vai deixando de existir e a gente vai suplicando para o tempo voar todos os dias.
2018-08-06 20:26:07
2
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2286
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3023