O que eu sou?
Tem dias que me sinto no corpo e na vida de outra pessoa, esse cabelo não é meu, essa imagem no espelho não é minha e esses pés desconheço, essa voz nunca tinha ouvido, fico olhando pras minhas mãos e não sou eu aqui sentada nesse sofá pensando quem eu sou?. Essa semana o céu tá limpo e azul, o pôr-do-sol é lindo nesses dias e sabe é como se eu estivesse vendo o céu pela primeira vez. Eu não entendo o que isso significa mas ando emotiva e não é o período menstrual chegando e nem estou grávida, ontem eu vi uma estrela cadente e quis chorar, fiquei comovida com aquilo, foi a primeira vez que vi uma estrela cadente no céu dessa cidade. É estranho tudo isso, eu estou envelhecendo e parece que nesse idade muitas pessoas já deveriam ser realizadas e bem sucedidas, e eu aqui, tendo lidar com todas essas questões que ora parecem loucuras, ora só bobagens. Só queria não ter que me sentir assim tão perdida nesse mar cheio de ondas.
2018-08-06 20:18:49
3
0
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3542
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12295