Криза

Monterro Gf

Всередини закінчилась плівка, Настала криза ідей Звучить це якось дуже гірко Но все ж треба здобувати трофей Перевернулось все догори дном Хочуть схожими на когось бути І кататись лиш тільки верхом але це усе дибільні пути. Працює час, як м’ясорубка нічого не залишає Здаєтся що всі тупі, як пробки і дитинство в задниці грає У них розрада одна і ще та музика їхня тупа І у кожного своя ціна от така приходить халепа І от просто так не помічаєш Як до роздоріжжя потрійного З плином часу під’їжджаєш Ждеш продовження файного Тарифа показує такі пункти “Понять” “простить”, і найкротший “Убить” Далі хочеш назад утекти Хоча знаєш, що там нема що робить. Убивайтесь, гуляйте, пропадайте На інших увагу не звертайте Власне “Я” чимдалі сховайте у мене все, бувайте!

2021-07-06 12:54:42

3

0

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

49

15

2282

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

83

2

3608