Калим
Monterro Gf
(18+)
Ми зустрілись з тобою спонтанно. І побачив я очі твої, Подумав я зразу негайно. Нахуя ти здалась мені? Тепер полежати трохи я хочу І для чого мені той калим Стерво виходить брехливе Тай починалось все зразу нічим А на вулиці дійсно хуйово, і жара усе там трощить. навкури всесвітнє кидалОво Хоче тебе лиш убить Шукаєш в градусів 32, пива стаканчик, аби пропала спрага, Але завжди є нежданчик Всі повідомлення скріптують: да да, ясно, окей... Ну тоді хай на хУй пиздують і не миляють очей. Збоку може здатися шиза, але то дійсно не так. У кожного є така мраза, що ставить тебе як мудак. Для чого над цим напрягатись? Краще іншу найти забаву А про старе краще забуватись. Або починати все знову...
2021-06-24 06:35:35
1
0
Інші вірші поета
Механік Чого? Забуте з 2013 Все що болить, залишається на папері, він витримає все
Інші поети
oo_WoW_oo
@oo_WoW_oo
Keyci
@Keyci0987
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1527
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5079