Все що болить, залишається на папері, він витримає все
Все що болить лишиться на папері, він витримає все Він тебе любив, більш як будь кого іншого, Так він хоче тобі написати листа того дурного, Він хоче все вернути і зробити як то було, А ти напевно думаєш що між вами загуло, Він мучається, не спить ночами, А ти, мов Мавка, граєш драму, Він далі хоче доторкнутись до тебе устами, А ти для нього назавжди закрила браму, Він думає про тебе, про інших не може, Хотів щоб завжди і будь-коли все було гоже, Хоче забути всі злодіяння які він робив, Ох, якби ти знала як він тебе любив... Тяжко так само і тобі, у тебе кохання забрали А він лиш завжди хотів, щоб його на іншого не міняли, Тяжко всім жити у несправедливому світі, Де всі ми живемо, існуємо але не так як діти, Пустка на серці, душі вас окутала, Він і зараз любить тебе, щоб ти знала Важко тобі, важко йому ви зараз кожен наодинці, Хотів він щоб жили щасли ви двоє у власній хатинці. Мучить його дуже сильно те, що тебе зараз болить Втопає в голові і кружить думками: Коли настала та мить? Те що робив, старався, помилявся і не зміг Зустрів тебе найкращу, але так і не зберіг. Зірочці коханій від її солодкої пампушки 9.10.2023
2023-10-10 05:11:27
2
0
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5585
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12872