Марена
Альбом: Бувальщини (2021) Пісня: 02 / 13 З твоїх очей лине пітьма, В серці не маєш ні світла, ні зла, Келих з кісток повний вина В пошуках того, хто вип' є до дна. Пряла сама свої вбрання, В'яжучи з ниток людського життя. Княжа краса і велич твоя Страхом наповнюють кожного дня. Ти приходиш як зима, - Вся холодна й крижана. Для усіх ти як біда - Бліда й невідворотна. Хто зазирнув в очиці пусті - Ані на небі, ані на землі. Страх і чутки повнять дурні - Врешті ні спокою, ані сім'ї. Ходиш вночі й кличеш людей, Хоч сльози краються з твоїх очей: Твій силует похмурих тіней Не хоче ніхто коло своїх дверей. Ти приходиш як жнива, Та для всіх ти як біда. Твоє тіло то зима - Вся холодна й крижана. І щоночі Довгих днів Не знаєш спочин, Не маєш снів. То не вітер - Подих твій, Ніде дітись Від твоїх вій.
2022-01-30 09:08:30
1
0
Схожі вірші
Всі
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
1552
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1883