– Трясця!

– Мене зараз знудить…

– Сам диявол доклав до цього свої пазурі.

Паніка охопила поки що лише квартал, де знаходився весільний салон “Матильда”. Ніхто й гадки не мав, чому власник обрав саме таку назву. Ходили чутки, що саме так він з дружиною збиралися назвати свою першу донечку, але жінка втратила цю дитину. А втім, яка різниця? Тепер “Матільду” будуть обговорювати зовсім не через це.

Під простирадлами лежало два тіла в неприродних позах. Матерія недбалими мазками підводила топірці, що стирчали з попереків. Їх завбачливо не чіпали до приїзду судмедексперту.

– Ви власник, так? Подивіться, будь ласка, чи щось зникло.

– Манекен. Навпроти столу стояв манекен.

– На ньому була сукня?

– Так.

– Яка вартість сукні?

– Сто доларів. Це був найбюджетніший варіант. Не розумію, навіщо вбивця викрав саме це. І нахіба йому манекен?

– Треба обійти усі зали та службові приміщення – може, він забрав щось іще.

Судмедексперт затримувався. Скоріш за все, він наскочив на ранковий затор. Восьма ранку – всі поспішають на роботу. А цим чолов’ягам вже нема куди поспішати.

– Більше нічого не зникло.

– Гроші? Документи?

– Виручку я забрав вчора ввечері, а з документів тут нічого й не зберігається. Усі сукні не тронуті, хіба що з манекенами трапилася якась халепа.

– Конкретніше.

– У них якось… обличчя поплавилися.

– У всіх манекенів? З чого вони зроблені?

– З воску та пластику. Ну, розумієте, для сукенцій подорожче й манекени мають бути попрезентабельніше…

– У приміщеннях є кондиціонери?

– Так.

– Гм… Дивно, але обличчя деформовані лише у чотирьох манекенів, що ближче до столу.

Іронічно, що в місці, де готуються до визначної події, трапилася невід’ємна річ в житті кожного з нас.

– Вибачте за затримку, довго чекаєте?

– Сорок три хвилини. Починайте.

Сорок три хвилини не так вже й багато у порівнянні з вічністю, чи не так?

– Ви були знайомі з убитими?

– Так, це мій менеджер та кравець.

– У них були ключі від салону?

– З них двох лише у менеджера.

– Що вони могли робити тут вночі?

– Менеджер мав зачинити магазин о восьмій вечора, після того, як кравець приніс виконані замовлення.

– Вибачте, що втручаюся, але на перший погляд смерть наступила не більше шести годин тому.

– Тобто близько другої години ночі?

– Точніше скажуть після розтину, але попередньо – так.

– Що вони могли робити тут вночі?

***

– А нам нічого не буде за це?

– Та не дрейфь, народ підтягнеться лише зранку.

– Де залишити інструменти?

– Та кидани біля манекену цього стрьомного.

– Ви смієтеся наді мною?

– А набіса-карабіса тобі аж два топори?

– А над ким ж іще?

– Один татусеві, інший – тітоньці. В селі скоро й трусів ніде буде купити.

– Подивися на своє ганчір'я.

– Добре, а тепер викладуй. Все і в найменших подробицях.

– Подивися на себе.

– Та було б там шо викладувать.

– В тебе навіть нема шиї.

– Настільки все погано?

Ну то й що з того?

– Та відмовила вона.

Я все бачу. Все, до останньої пилинки на їх пом’ятих сорочках.

– Вона настіки твердолоба, шо відмовила ТОБІ?

Я все чую. Все, до обертання їх очних яблук в прогнивших черепах.

– Як виявилося.

Я все відчуваю, Все, до останньої краплини алкоголю в їх шлунках.

– Ти тіки не розстраюйся.

Намагаюся поворушити рукою.

– Тю, і не збирався! Вона шо, остання дівка на землі?

Тепер другою.

– Навіть не передостання.

Тепер пальцями ніг.

– Отож! Тим паче у мене в ліжку.

Можу трохи зігнути коліно.

– Хіба можна палити в приміщенні? Манекени і все таке.

– Фі, ну і сморід!

– Та поцимбально. Як і на неї.

– Оце тєма. Баби тупі, ще й безсоромно тупі.

– Зате доступні.

– Та да, але клопоту від них…

– Найстрашніші створіння.

– Слухай, може вона просто зрозуміла, шо не варта тебе?

– Як і ти не гідний знаходитися поруч із нами, тупий мішок вати!

– Безумовно! Кому вона здалася взагалє?

– Та нікому! Вона ж потворна, наче… Як… Як ця лялька без баняка в савані кольору шмарклів.

Ми ще подивимося, хто мішок.

– Взагалі, баби – сама непотрібна штука. Як крижі! Кому він тре, витребенька накурених кісток?

Ах, витребенька! Зараз ми подивимося, як ти без нього впораєшся!

– Слухай, мені здається, що спідниця на цьому огризку ворушиться.

– Пити треба менше! Це протяг.

– Та який протяг, якщо вікна зачи…

***

Os sacrum – “священна кістка” – крижі. Саме ця кістка підтримує вертикальне (або ж колінно-ліктьове) положення опорно-рухової системи. А ще через неї проходять нервові корінці, що йдуть далі до сечового міхура, товстої кишки, ніг та між ними.

Чому саме священна кістка? Труднощі перекладу, адже “sacrum” з латині “хрест” або ж “сакральний”, але аж ніяк не “священний”.