Чи це справедливо?

Надя Смертенюк

Чи це справедливо, що вони врятували свої дома, а ми ні Як це справедливо, що вони настільки багаті, а ми ні Як дивно дивитися на чотирьохсотлітні будинки і розуміти, що в тебе навіть рушнику такого старого нема Та яка в сраку справедливість! Це ефімерна тварюка, якої нема якою прикривають лінь, заздрість і невміння змовчати Змовчати, а не обсирати Змовчати, а не виливати бруд навколо Померти, щоб не згадали вже ніколи.

2023-08-17 09:37:30

Інші вірші поета

Чому він мовчить? Історії повторюються Люби любити і кохати мною Дружба

Інші поети

Rogachova

@Rogachova

Foxy Soul

@Foxy_Soul_

breeze_

@breeze_

Схожі вірші

Всі

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

8675

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11168