Невідворотність

Hora Izhayiv

Хлопче, ти зовсім Іще дурний... Краще сядь під сонце, Соколе золотий. Не зумієш зрозуміти, Де правда, а де грим. Уже долю не спинити, Тож лишайся молодим. Не женись пероном За останнім потягом. Його не зупинити, Тож заспокіймося разом. Затягни легеньку думу, Що уява прудко накида . Дрібно тремти зі струму, Мов коли приходить молода. За потягом останнім Лиш пролягає жовтий шлях! За потягом останнім Не вженешся й у думках! Годі мріяти дарма Про простори всього світу, Адже дійсності катма Лиш дасться себе скорити. Піддайся долі, любий друже! Вона рахує наперед! Вона така швидка, що дужо Переганяє кулемет! У себе глибше, брате, Постарайся увійти! Послаб душевні ґрати Й до нової йди мети! Не дивись на квітники, Що лишаються позаду! Забудь алеї, смітники, Дам таку тобі я раду.

2022-10-14 07:31:22

3

0

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4475

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

46

5

1939