Невідворотність

Hora Izhayiv

Хлопче, ти зовсім Іще дурний... Краще сядь під сонце, Соколе золотий. Не зумієш зрозуміти, Де правда, а де грим. Уже долю не спинити, Тож лишайся молодим. Не женись пероном За останнім потягом. Його не зупинити, Тож заспокіймося разом. Затягни легеньку думу, Що уява прудко накида . Дрібно тремти зі струму, Мов коли приходить молода. За потягом останнім Лиш пролягає жовтий шлях! За потягом останнім Не вженешся й у думках! Годі мріяти дарма Про простори всього світу, Адже дійсності катма Лиш дасться себе скорити. Піддайся долі, любий друже! Вона рахує наперед! Вона така швидка, що дужо Переганяє кулемет! У себе глибше, брате, Постарайся увійти! Послаб душевні ґрати Й до нової йди мети! Не дивись на квітники, Що лишаються позаду! Забудь алеї, смітники, Дам таку тобі я раду.

2022-10-14 07:31:22

Інші вірші поета

Дует Переродження Підлабузник Хоч слово

Інші поети

Nadine Tikhonovitch

@rogate666

Анна Чорна

@a_pineapple

Fake Illinois

@troubled

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1225

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1910