Лиш сила має право

Hora Izhayiv

Не спиняй мене даремно, Ти лиш дурно сили палиш, Бо вже знаю я напевно, Що пізніше просто звалиш. Я тепер продовжу Споглядати себе в люстро, Говорити вічно можу І проблеми розбивати знов. У моєму світі сила Тече у венах, у кістках, Кінцева ворога - могила, Я знаю лиш один сей шлях. Твоє тупі старання марні, Не гідна ти нас спинити, Єдині шанси й ті туманні, Тож ліпше дурість зупинити. Я знов сидітиму отут, Наодинці зі собою, Забуду весь стадний люд, Перемогти їх буде грою. Мій світ зовсім близько, Сповнений шалу сили, Я не впаду ніколи низько, Протримаюсь на крилах. Мій секрет нікому ще Не був відомий, як тобі, Проте не махай мечем, Ти лиш піщинка на Землі. Тебе знищу у пів удару Й заговорю зі собою, За дурість цю дістала кару, Не треба керувати мною. Збудую ідеальну реальність Лиш силами своїми, Для мене лишиться безкарність Перед рабами моїми. Стоп-стоп-стоп! Ти не варта мене спинити! Стоп-стоп-стоп! Лиш від безсилля будеш нити! Звільни для найсильніших Шлях у височінь думок, Від злих немає тут добріших, Тож мовчи свій платок!

2022-10-12 12:50:50

3

0

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

3669

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12990