Ілюзія світу
Iryna Markova
Химерні мрії, королівство снів, Порушено гармонію зі світом, І губимось у днях календарів, Замінимо там зиму знов на літо. Реальність ілюзорну намалюєм, Через криві дзеркала розгляда, Спотворимо ідилією образ, Який природа кожному дала. Хоч віртуал сьогодні це примара, Все більше часу й сил він забира, Там ми живемо днями і ночами, В реалі ж існування вже нема. Спинився хтось, рядки зараз читає, Майнула думка: "дійсно ж уже так", Та знову скрол прокручується далі, І дописам проставиш ти свій знак. Біда то? Звісно ж, адже ми згубили, Все те, що нам природа роздає. Хоча, можливо, так все й має бути, Нова епоха в світі настає... Iryna Markova
2021-01-01 12:44:47
8
0
Інші вірші поета
Спиніть літо Байдужість Сила Землі Подих Зими
Інші поети
Marta_Zeppelin
@Marta_Zeppelin
Ren
@Panda_4010
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2789
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12890