Крига розтане
Важкий погляд, опущені плечі,
Сіра пташка, самотня, сумна...
Світлі мрії давно недоречні,
Звикла все вже робити сама.
Тепле літо пропало в турботах,
Не побачила сонця й тепла,
З головою сховалась в роботі,
Схаменулась... а вже відцвіла.
Осінь вкриє туманами плечі,
Дощ сховає сльозу на щоці,
Вона ще ж молода... але вечір,
Знов зустріне в душі гіркоту.
Взимку крига на серці міцніша,
Сірий шарф приховає лице,
А замети навколо все вище,
Не проб'єтся ніхто... все пусте...
Але сонце колись привітає
Ніжним променем вранці її,
На устах знову посмішка сяє,
Розфарбує яскраво ці дні.
Навесні, в круговерті емоцій,
На кінцевій зупинці метро,
Хтось зустріне у натовпі погляд,
Що примусить літати його.
Поцілунки, прогулянки, мрії,
Серце наче на двох вже одне,
І сплітаються душі в надії,
Що самотність тепер омине.
Буде кава ранкова смачніша,
Мрія квітне чарівна, легка...
Відкривайте й ви душі частіше,
Для кохання завжди є пора.
Iryna Markova🌹
2020-11-20 00:33:25
7
0