.insomnies part.1.

cha'

Cette nuit encore, J'ai gardé mes yeux ouverts jusqu'à l'aurore, J'ai observé la nuit se décliner, J'ai observé mon cœur se déchirer, J'ai vu une étoile, elle me souriait, Elle me surveillait... Seule, au fond de l'univers, Elle était comme moi, une particule, éphémère, Sauf que moi, je suis tout sauf une étoile, Je ne brilles pas, je suis pâle... Puis elle est partie, Elle s'est en allée au bout de la nuit, Me laissant m'abandonnant, J'étais encore seule évidemment... J'ai encore pensé, Pensé à ce monde, peuplé de choses insensées, Pensé à ton départ, À ces mots prononcés l'autre soir, À mes espoirs, désormais enfouis dans le noir...

2021-01-17 10:42:21

3

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

lys

C'est juste magnifique, c'est tellement poétique wow

Відповісти

2021-05-27 14:26:12

1

cha'

@lys mercii beaucoup :)

Відповісти

2021-05-31 07:33:34

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

44

21

1809

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11295