Вона прокинулася на ліжку у незнайомій для неї кімнаті. Навколо було багато портретів видатних композиторів, біля вікна стояло невеличке електронне піаніно. Здавалося що дівчина попала у мрію кожного музиканта. Кімната ділилася на відділи: ванна кімната, невеличка кухня, та сама спальна кімната з великим диваном на якому спав Дейн. Еліс хотіла вже вставати, але раптом вона зачепила з тумбочки бутилку води і по кімнаті пролунав шум. З дивану вскочив хлопець, з переляку він взяв подушку і хотів кинути її у дівчину.
— Ти.. - розлючено промовив Дейн.
— Де я взагалі?
— У мене вдома. - трохи заспокоївшись сказав він.
— І що я тут роблю?
— Я й сам не знаю. - з сарказмом відповів хлопець.
— Давай тільки серйозно.
— Давай.
— Що зі мною сталося?
— Запитаю прямо, ти тупа чи ти придурюєшся? - нервово спитав хлопець.
— Дейн! - голосно закричала дівчина.
В один момент, за дверима почулися кроки.
— А най би тебе.. - сказав хлопець дивлячись на двері.
— Що таке?
— Немає часу пояснювати, скоро йди за мною.
Дейн взяв за руку Еліс і повів її до ванної кімнати.
— Сиди і мовчи!
Він прикрив за дівчиною двері і швидко побіг до свого ліжка. В кімнату зайшли. З шпарини Еліс побачила якогось чоловіка, який стояв з насупленими бровами.
— Дейн, хто це кричав у тебе в кімнаті?
— Та так, я подзвонив до бабусі і ми з нею розмовляли.
— З бабусею значить. Ну добре, я пішов.
Як тільки чоловік хотів вийти, Еліс випадково випала з кімнати.
— Ну, і як це ти мені поясниш? - сказав чоловік.
— А.. це мій новий репетитор з біології.
— Точно?
— Так, зараз у нас як раз має бути урок.
— Невже ти взявся за розум?
— Ну я подумав, якщо у нас будуть вступні екзамени то треба підівчитися.
— Зрозуміло, а як вас звати?
— Мене звати.. Луіза Штеффі.
— Луізо Штеффі, якщо у вас будуть проблеми з грошима або навчанням мого сина то звертайтеся до мене. А і ще, не могли б ви дати мені свій номер телефону?
— Звісно. Мій номер телефону +5584510663
— Ну все я пішов, не буду вам заважати навчатися.
Коли чоловік вийшов і пройшов до своєї кімнати, Дейн сказав:
— Ти взагалі розумієш що ти зробила?! Як мені тепер відмазуватися?! Ах.. ти..
Хлопець дивився у стелю і тільки щось собі бубунів. Але пізніше добавив:
— Я тебе спас, а ти ось так вирішила познущатися з мене?
— Ти мене спас? Та хто тебе просив взагалі?
— Та ти невдячне створіння. Все, забирайся звідси я тебе не хочу бачити.
— Ні і йду.
Знервована дівчина вийшла з кімнати і попрямувала до виходу. На дворі вже темніло, почалася злива, Еліс промокла до ниточки. Вона не знала дороги додому тому йшла куди очі глядять. По дорозі вона побачила машину, вона їхала в цю саму сторону куди і Еліс. Машина зупинилася, якийсь хлопець вийшов з машини посадив дівчину на задньому сидінні. І поїхав. Під час дороги дівчина заснула.