Неділя у Еліс пройшла скучно. Тітка Корліс зранку поїхала на важливу співбесіду, Алекс все ще не приїхав зі справи. Одним словом день пролетів швидко і надворі був вечір. Дівчина взялася прикрашати стіни біля підвіконня. Незакічивши прикрашати вона заснула. Настав ранок, її розбудив чийсь голос.
— Ей, вставай.
Привідкривши очі дівчина побачила Алекса.
— Ти чуєш мене, вставай, а то запізнишся.
— Встаю, встаю. - через силу сказала вона.
— Давай збирайся.
Алекс вийшов з кімнати.
— Чого так рано?
Еліс подивилася на годинник.
— Це ж тільки за двадцять хвилин п'ята. Стоп що?! Я ж маю іти до школи!
Дівчина почала швидко збиратися. На телефон прийшло СМС. В ньому було сказано, що через три хвилини бус буде від'їжджати. Вона швидко вийшла з будинку і сіла у машину.
— Щось ви запізно. - сказав водій.
— Будь ласка, могли б ви швидше їхати.
На годиннику було 4:45. Через шість хвилини бус доїхав до школи. Дівчина як найшвидше побігла. В коридорі її зустрів хлопець якого дівчина побачила в перший же день біля входу.
— Привіт. - сказав він.
— Привіт, - закашляючись сказала Еліс.
— Слухай, а ти не знаєш у якому зараз кабінеті буде урок 12 - В класу?
— Ем.. я чув що всі дванадцяті класи мають спільний урок у 629 кабінеті.
— Серйозно?
— Ага.
— Фух, тоді вже не треба бігти на пошуки кабінету. А доречі, як тебе звати?
— Мене Сеймон.
— Гарне ім'я.
— Дякую.
— А мене Еліс. Приємно познайомитись, - з усмішкою на обличчі сказала вона.
— Ну тоді давай іти вже до класу, а то я не хочу знову мати проблеми.
Прийшовши до кабінету Еліс подивилася на годину. Ще був час щоб підготуватися до уроку. Дівчина сіла за парту і взялася повторити матеріал. Продзвенів дзвінок. У клас зайшла вчителька англійської мови.
— Hello everyone, I heard that newcomers who do not know me yet have entered your classes. For those who don't know me, my name is Inna Gray. Write down the topic of the lesson "Problems in life".
Урок закінчився і вчителька вийшла. Еліс подобалася англійська мова, тому вона із задоволенням виконувала усі завдання. Коли дівчина зібралася вийти за двері, вона побачила Дейна, який розлючено йшов у перед. Він був одягнений у порвані джинси, стильні білі кросівки, та зверху одягнений у велику, чорну шкіряну куртку. Він йшов так, ніби зараз станеться щось неймовірне. Коли хлопець проходив повз дівчину він зупинився і тихо сказав:
— Чекай помсти.
І Дейн пішов.