Дівчину розбудив дзвінкий звук будильника. На годиннику було 4:30. Коли дівчина встала з ліжка то побачила надворі темну ніч. Еліс почистила зуби, перевдягнулась, зачесалась та хотіла була вже йти, але зрозуміла що місце зустрічі не було позначене. Але їй на телефон прийшло СМС від того невідомого. Він сказав що за нею приїде машина до її дому. І щоб вона як найшвидше зібралась і вийшла непомітно на вулицю. Дівчина найшла на своєму столі великий блокнот з ручками та олівцями поклала їх у портфель і вийшла за двері. Поки дівчина спускалася на перший поверх, вона встигла трішки оглянути інтер'єр. Все було у стилі Арт-деко. З сходів Еліс бачила вітальню, невеличку кухню, прихожу, і тд. Коли вона дійшла до вхідних дверей то побачила через вікно бус. Дівчина потихеньку відкрила двері і вийшла з будинку та обережно зайшла до машини. В середині був чоловік з надягнутим капюшоном та маскою на лиці.
— Ну що, готові на пошуки нових пригод? - промовив незнайомець.
  Дівчина не знала що й відповісти. Чоловік тільки усміхнувся і поїхав по невідомому маршруту. Машина їхала швидко, тому дівчина не встигла прочитати назви вулиць і орієнтуватися де вона є. І в один момент машина зупинилася.
— Все приїхали. - промовив водій.
Еліс вийшла з машини і побачила навпроти себе велике, привелике приміщення. З верху великими літерами було написано «Школа 777». Коли вона зайшла туди, перше кого вона побачила це хлопця, який стояв самотній біля стіни і не мав з ким поговорити. Дівчина підійшла до нього і спитала:
— Ти новенький?
— Так. - промовив хлопець дивлячись на підлогу.
— Я теж, давай дружити?
— Зі мною?
— Так, а що?
— Просто зі мною ніхто не хоче дружити.
— А я хочу. То добре?
— Ну добре.
— А доречі, в якому ти класі?
— В дванадцятому.
— О, я виходить теж.
— Тільки тут діляться класи на буквені позначення тому, що є дуже багато учнів.
— Ясно.
— Ну може пощастить і ми будемо в одному класі.
Але в цей час хтось підійшов до Еліс.
— Ти, іди за мною. - суворим голосом сказала жінка в окулярах.
Коли вони зайшли до якогось кабінету  жінка в окулярах сіла за стіл і почала питатися у Еліс:
— Ти та сама новенька з міста Сан-Паулу?
— Так.
— О, тебе саме я шукала. Як тебе звуть?
— Еліс Брайні.
— Еліс Брайні. Звучить прикольно, але тобі потрібно придумати псевдонім. Ммм.. може Спені, або Колан. Ні, знаю, нехай ти будеш Фелія Соло. А може ім'я лишити і нехай буде Еліс Соло. Та, думаю так буде добре. - записуючи щось говорила жінка.
— Перепрошую, а чому мені потрібно давати псевдонім?
— Нам так потрібно. Можеш йти до класу. У вас зараз урок правоохороння це кабінет 507 на третьому поверсі. І поспіши, урок скоро почнеться.
Еліс вийшла з кабінету і почала шукати місце, де у неї має початися урок. Дівчина довго шукала, але все ж не могла знайти. Урок вже почався. Коли Еліс шукала кабінет по коридору хтось прогулювався.
— Ей ти, що ти тут робиш? Урок вже давно почався. - сказав хлопець.
— Та не можу найти кабінет. А ти що прогулюєшся?
— Можу собі позволити. Ти що новенька?
— Так.
— А який кабінет ти шукаєш?
— Здається 507, точно не пам'ятаю.
— Клас правоохороння?
— Угу, знаєш де він?
— Ось там повертаєш, ідеш прямо і побачиш його.
— Велике дякую. - усміхнувшись побігла Еліс.
Нарешті дівчина знайшла клас. Вона постукала у двері і зайшла. Коли Еліс потрапила туди то побачила багато дітей, які сиділи за своїми партами і слухали вчителя. Сам вчитель був невисокий, з чорно-сивим волоссям в синьому костюмі. Одним словом був немолодим.
— Хто посмів запізнитися на мій урок?! - сказав вчитель.
— Вибачте сер, я новенька і не могла знайти.. - незакічивши і сівши на пусту парту сказала Еліс.
— Мені однаково чи то новенька, чи то сам королівський син, чи..
В двері хтось постукав і зайшов. Це був той самий хлопець, який підказав дорогу дівчині.
— Можна сісти? - сказав він.
— Так сідай. - спокійним голосом відказав учитель.
Хлопець дивлячись на Еліс сів в інший ряд на пусту парту, одягнув навушники і ліг головою на парту. Весь урок пройшов тим, що вчитель тільки й говорив що ніхто не має права приходити пізніше після дзвінка на його уроки. Пролунав дзвінок і вчитель вийшов з класу. До Елісиної парти підійшли двоє учениць.
— Слухай сюда, ми не хочемо щоб хтось з таких як ти, псував нашу репутацію. - сказала перша дівчина.
— Ти взагалі знаєш хто ми такі? Та ми, можемо зробити так, щоб твоє життя було в реальному аду. - продовжила друга.
— І взагалі сиди й не смикайся. А то сама ж собі могилу викопаєш. - закінчила перша.
Почувши це, хлопець який допоміг Еліс сказав:
— Так, так, так, дівчатка не сваріться, ви ж знаєте, якщо Діабло це почує то розкаже всім іншим, і нам не вижити.
— Але вона.. - недокінчила дівчина.
— Я правильно сказав?
— Ага. - промовила однокласниця.
— Так, хто у вашому класі дівчина під ім'ям Еліс? - сказав інший вчитель.
— Ну я.
— Йдіть за мною, вас викликає Діабло Корлі.