Блог
Всі
writober
Цікаве, Думки вголос, Особисте
всіх з першим днем writober ✨
ділюсь своєю розповіддю під назвою 'Оракул сказав блукати'
Гіркий присмак нестерпного безвиходу. Вкотре ж ти мене наздоганяєш? божевільна втома від тягучого болю, що паразитом поселився в моїй душі. господи, я готовий на все, бодай хоч на мить відчути себе живим. вдихнути свіжого повітря, насичивши легені чимось, окрім могильного гнилля. я не пам'ятаю, як опинився тут. здається, помітив блиск її хитрих очей крізь темряву, в сяйві повного місяця. подейкують, що дивлячись на повню, ти ризикуєш збожеволіти. можливо, тоді все й почалось. я не пам'ятаю, як опинився тут. я пам'ятаю лише її бліді кістляві руки, що обережно торкались оракула. це дійсно була спроба мені допомогти, чи звичайний блеф? вже не має значення. лежачи у свіжовиритій могилі, яку я сам собі приготував посеред лісу, я розумію, що значення вже не має нічого. оракул сказав блукати. та він не знав, що я загублений давно. я не знайшов виходу з лабіринту моєї затьмареної свідомості. з колись давно забутої звичайної людини, я перетворився на окривавленого звіра. оракул сказав блукати. відповідь була так близько, буквально всередині мене, тому власними нігтями я дряпав свої груди здираючи шкіру, аби виднілись кістки, адже спасіння було так близько.. варто було лише торкнутися своєї душі. та оракул не попередив, що замість неї в грудях у мене зяюча діра, про що не попередила і лиха посмішка лісної відьми. втома долає мене. та оракул сказав блукати.
3
65
кое-что о вдохновении
Новини, Думки вголос, Особисте
доброго времени суток! я тут пришла к тому, что мне не нравится привычка писать продолжение своего произведения раз в полгода, хотелось бы заниматься любимым делом куда чаще. надеюсь, в этом приложении я обрету своих читателей, которым будут интересны мои работы! 💕
2
24
Вірші
Всі
13.01
заглянь мені у очі.
скажи, що ти в них бачиш?
можливо, місяць опівночі,
в якому щастя ти шукаєш.
можливо, сильний буревій,
чи, може, море, що бушує?
як часто ти втопаєш у воді глибинній дощовій,
допоки доля наді мной жартує?
здається, що лиш у пітьмі
можу я собою милуватись:
все виглядає, наче уві сні
від самої себе знову змушена ховатись
5
0
178
