Сенс життя
Кажуть що смерть нещадна. Хоч і рятує вона від страху. Визволяє вона не всіх! А тих, кого життя безбожно стягала. Знущалася наскільки... Що про смерть благала. Розмиті строки на папері Від сліз пливли . Від болі у грудях, У думках губилася. І навіть були спроби самогубства. У цьому не було розумного глузду! Кому ж я потрібна? Питання в думках пролетіло. А у відповідь тиша... Сенс життя у чому? У тому... Пестити, як цуценя ніхто не буде! Сльози, ниття твої безрозсудні... Це все ти тримай у собі! Та довіряй все тільки собі та тьмі...
2022-10-05 22:19:12
5
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4165
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5042