***
Моя душа наповнена сльозами,
А серце стиха плаче у пітьмі,
І біль говорить тихими словами,
Що знову відгукнулися в мені.
Я кожен раз схиляюсь над печаллю,
Молюся тиші, спогадам, рокам,
Думаю про те, що вже за даллю,
Що більше не повернеться до нас.
Мені здається — це, можливо, глупо:
Чекати, вірити й у сни тікать.
Мрії розбились — крихко й безгучно,
І казки більше нікому складать.
І сліз не стало — тільки тиша втома,
Холодний спокій, мов нічна вода…
А в серці лишилась невідома
Моя мовчазна й темна самота.
2026-04-03 08:34:03
0
0