Aurore
La vie est pleine de surprise. Il suffit juste de savoir les accueillir. C'est ce que tu me disais. Chaque fois que le monde t'envoyait une merde tu souriais et tu encaissais. Tu disais que ça allait passer. Que c'était une juste un obstacle à franchir. Je pensais que tu étais forte. Je pensais que tu étais incassable. Je pensais tellement de choses. Je pensais que je te connaissais, J'étais loins de m'imaginer à quel point c'était faux. Tu es le mystère qui restera sans solutions. Sans réponses. Je pensais que tu pouvais porter toutes la misère du monde sur tes épaules, que ça ne te ferais rien. Je pensais trop. Mais je ne disais jamais. Il suffisait que tu m'embrasses pour que tu fasses disparaître mes interrogations. Il suffisait d'un sourire pour effacer mes doutes. Tes yeux étaient et resteront la plus belle choses que l'univers est connu. Ton rire, tes cheveux, ton regard, tout en toi était un prétexte pour continuer à vivre. J'étais si loin de voir que toi, tu n'en avais plus, de prétextes. J'étais si loin de m'imaginer que tu allais mourir. Délibérément. Intentionnellement. Ma mère appelle ça un suicide. Moi j'appelle ça abandonner. Parce que la vérité, est là, tranchante, douloureuse, impensable et pourtant elle est là. Je n'étais pas suffisant. Je n'ai pas réussis à guérir ta douleur. Et tu as abandonnée. Tu m'as abandonné. Je suis... Désolé. J'espère que tu sauras me pardonner. Aurore, Je t'aime, inconditionnellement. K.
2021-02-06 16:57:37
9
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11168
Дозе с любовью))
Прошу не уходи , Ты луч ,что красит день всех Как тяжело так просто отпустить , Твой свет от шоколад творений Ты весела всегда ,поддержишь если грустно Всем здесь стала важна И в тоже время согреешь теплотою гнусно На аве так няшна с котейками мимишна , С улыбкою ясна й не будет так прывична ! Мне грустно без тебя , хорошая зайчуга !! Я ж буду так скучать за твоими стишками , Что даришь всем сполна С любовью й ораматом тепловой ласки :) Оть доброты твоей Сб стал радостью излучен :) Ведь многим принесла Частичку доброты с улыбочкой уюта лучик 🌹 (( 🍫✨🌹💕)) P.s: Посвященно Дозе с любовью от Морки 💕🍫))) ( Одна и единственная на Сб Шоко-котейка ,что поднимает настроение другим своим позитивным настроением 🍫💕)) https://www.surgebook.com/alievaelmira/blog/ejk3a46
42
40
2504