Avec toi
Je ferme les paupières, Et imaginent ma nouvelle vie. Je rouvre les yeux et sourit, En observant la mer. Puis tu me rejoins, le sourire en coin, Je te fais un clin d'œil, ça te fait rougir. Tu t'assois a mes côtés en me prenant la main, Tu me fais une grimace, et j'éclate de rire. Collé l'un contre l'autre, Dans un moment d'amour et de joie. On observe la marrée basse faire place a la marrée haute, Dans les moments comme ça, le silence est roi. Alors je me blottit encore plus contre toi. Le silence est remplacé par les battements de ton cœur, Rien ne me rends plus heureuse que d'être avec toi, Je n'ai pas plus peur. KAYSEE
2020-10-21 16:44:22
19
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Luna Gerta
J'aime beaucoup cette image avec un couple près de la mer :)
Відповісти
2020-11-11 16:56:57
1
Luna Gerta
*blottis Le seul petit bémol pour chipoter, c'est coller - blottir. Dans ton vers où tu dis "Collé l'un contre l'autre" je les imagine déjà blotti ^^' (Mais bon, c'est pour chipoter, sinon c'est magnifique ☆)
Відповісти
2020-11-11 16:59:15
1
KAYSEE
@Luna Gerta Merciiii ❤️ Oui je comprends tout à fait ce que tu veux dire ^^
Відповісти
2020-11-11 17:00:19
1
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3374
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4526