Avec toi
KAYSEE
Je ferme les paupières, Et imaginent ma nouvelle vie. Je rouvre les yeux et sourit, En observant la mer. Puis tu me rejoins, le sourire en coin, Je te fais un clin d'œil, ça te fait rougir. Tu t'assois a mes côtés en me prenant la main, Tu me fais une grimace, et j'éclate de rire. Collé l'un contre l'autre, Dans un moment d'amour et de joie. On observe la marrée basse faire place a la marrée haute, Dans les moments comme ça, le silence est roi. Alors je me blottit encore plus contre toi. Le silence est remplacé par les battements de ton cœur, Rien ne me rends plus heureuse que d'être avec toi, Je n'ai pas plus peur. KAYSEE
2020-10-21 16:44:22
19
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Luna Gerta
J'aime beaucoup cette image avec un couple près de la mer :)
Відповісти
2020-11-11 16:56:57
1
Luna Gerta
*blottis Le seul petit bémol pour chipoter, c'est coller - blottir. Dans ton vers où tu dis "Collé l'un contre l'autre" je les imagine déjà blotti ^^' (Mais bon, c'est pour chipoter, sinon c'est magnifique ☆)
Відповісти
2020-11-11 16:59:15
1
KAYSEE
@Luna Gerta Merciiii ❤️ Oui je comprends tout à fait ce que tu veux dire ^^
Відповісти
2020-11-11 17:00:19
1
Інші вірші поета
Tu n'es pas Rupture Trop ...
Інші поети
ikram tahr
@ikram_tahr
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13300
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12460