Des cris
KAYSEE
Des cris. Des cris. Des cris. Je les entends cogner à l'intérieur de moi. Ils s'entrechoquent dans ma gorge, coulent dans mon estomac, bloquent mes poumons. Des cris. Des cris. Des cris. Ils sont là tout le temps. Jamais ils ne s'arrêtent. Des cris qui m'insultent, qui me dévalorisent, qui me disent quoi faire et qui me rabaissent. Des cris. Des cris. Des cris. Je ne peux pas les ignorer, ils font trop de bruits, et moi, je fais trop attention à ce qu'ils me disent. Des cris. Des cris. Des cris. Qui me font doucement sombrer dans la folie. K.
2021-03-17 15:59:10
12
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
lys
Magnifique, sublime
Відповісти
2021-03-17 16:06:35
1
KAYSEE
@lys Merci beaucoup 💛💛💛
Відповісти
2021-03-17 16:22:43
1
Інші вірші поета
Parler En vrais Écrire Et mon monde s'écroulait
Інші поети
Ren
@Panda_4010
Схожі вірші
Всі
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8961
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11445