Inspiration
KAYSEE
Les mots se bousculent dans mon coeur. J'ai le besoin de les crier, de les sortir, de les expulser. Ils vibrent dans mes côtes. Percutent mon esprit, Me fait frémir jusqu'à la pointe de mes orteils. Je crie. Je pleure. Je danse. Je ris, Et chante a tue tête, à travers mes mots. Des poèmes qui tranchent. Qui coupent. Qui brûle. Qui me détruit le cœur, Jusqu'à me faire pleurer De douleur. KAYSEE
2020-10-20 08:03:15
15
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
KAYSEE
@Legean 34 Merci beaucoup~
Відповісти
2020-10-20 08:08:20
Подобається
J'ai Pas D'idées :)
j'aime énormément <3
Відповісти
2020-10-20 08:47:24
1
KAYSEE
@J'ai Pas D'idées :) Merci beaucoup^^
Відповісти
2020-10-20 08:51:59
Подобається
Інші вірші поета
Irréparable . . Regarde le ciel parfois
Інші поети
Vitalina Shepel
@Vitalina_kiss
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1654
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11613