علامات استفهام
ماذا سيحدث بعد ذلك ؟! كيف سأمر من كل تلك الفوضي ، أعلم أني سأتخطي تلك الفترة و لكن كيف ؟ لا يعلمون ماذا يحدث! أصبحت غريبة عن الجميع لا أحد يعلم من تلك الفتاة التي يتعاملون معها و لن يعلموا أبداً! فأنا نفسي لم أعد أدري من تلك الشخصية التي هنا و لكنها تعجبني. لأول مرة أشعر أن تلك أفعالي حتي إن لم تكن أنا التي أعتدت عليها! أريد التخلص من كل شيء. لا أفكر في الإنتحار فالأمر أصبح أكبر من ذلك الحل البغيض. أموراً كثيرة تحدث و لا يجب أن تحدث! علامات الاستفهام و التعجب حولي أصبحت أكثر من اللازم. يظنون أن تلك أفعال أتصنعها أو أحداً يملي علىّ أوامره و أنا فقط علّى طاعتها ، لكن ذلك ليس صحيحاً! أكره ذلك النيكوتين اللعين الذي لا فائدة منه و أصبحت مدمنة عليه. أكره كل شيء حتي نفسي أصبحت لا أفضلها! لننهي كل ذلك بطريقة أكثر سلماً و أماناً للجميع ، لنضع نقطة لتلك القصة الحزينة لنبدأ بأخري أكثر بؤساً! الخامس عشر من فبراير. 3:23 صباحاً.
2020-02-15 01:57:16
0
0
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3250
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12594