Ти знаєш?
Chris
Ти знаєш, як болить душа Яку поранили не словом, а мовчанням? І біль у грудях серце як жима Від мого нероздільного кохання. А знаєш, як це думати про нього Не помічаючи нікого із людей? І відчувати так себе убого Вивтируючи сльози із очей. І стримати емоції не сила, Вони вже полонили всю мене. Його байдужість не моя провина, Але від цього біль у грудях не мине! В душі моїй вогонь в якому все згорає. Його уже не можу погасить. Можливо, так мене Господь карає Зате, що знову я посміла полюбить. Зате, що в серце знов когось впустила Порушивши всі клятви данії собі. Мене напевне доля не навчила, Що знову вірші пишу в самоті. Напевне я не варта і любові, Не гідна відчувати ніжності й тепла. Він проста так напише при нагоді, Щоб моя рана знову кров'ю заплила.
2020-09-02 18:06:05
7
0
Інші вірші поета
Кохання вже немає Осінь Час Ми любим тих, хто нас не любить
Інші поети
Gang Little
@Ganglittle
Anna Sparrows
@birdwithword
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11414
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3746