Навіщо?

Твоя Відьма

Навіщо одне одного у світі віднайшли, Мене навіщо полонили Ваші очі, І чому же далі разом не пішли, У сні навіщо разом кожної ми ночі? Навіщо світом я безглуздо геть блукала, Коли до Вас не знала я кохання, Я Вас люблю – лише тепер це знаю, Ви тільки вірте – моє до Вас прохання. Навіщо з Вами взагалі зустрілися? Блукала б досі серед вічності... Навіщо в небо так злетіла високо Та піддалася Вашій я чарівності? Навіщо доля наказала Вас любити, Навіщо зараз сильно так кохаю? Любов як заповітну в серці вбити? Навіщо все? Я про одне питаю...

2022-10-29 22:35:31

15

11

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (11)

Vivian Rose

Інколи дійсно радієш, що твоє сердце вільне. А коли приходить кохання, яке не можна назвати щасливим, то залишається тільки задавати собі такі питання. Я вважаю, що кохання повинно приносити тільки приємні почуття, чого і бажаю автору💜 #ЧВ

Відповісти

2022-11-03 18:02:52

1

Nadine Tikhonovitch

Напевно, я розумію цей вірш — він, ніби про мене саму. Про моє наболіле, про мій сум, про мій біль. Ти роздерла мені серце поетичними рядками... «Навіщо?» — гарне питання, на яке ніяк не отримати відповідь. Мабуть так судилося. Судилися нові шрами, новий біль та досвід... А можливо, це твоя доля? Хотілося би вірити, що не настільки сумна, що все таки зміниться на краще) #чв

Відповісти

2022-11-04 00:32:21

1

Пані Зефірка

💕💕💕💕😿

Відповісти

2023-01-13 22:06:30

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11527

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

8

12484