Відчувай, що живеш
Цього міста не гояться рани. Осінь геть позбавляє тепла. Хто ти є? Хто я є? В океані З-поміж інших нас ніби нема. Берегів ми лазурних піщинки, І сліди пролетівших комет. Хай кричиш, що життя вже прожив ти, Я ж скажу, що то був лиш момент. Озирнись, ми як вранці росинки, Серед тисяч нас геть не знайдеш. Ти кричиш, що щось "маєш" і "мусиш", Я ж скажу, відчувай, що живеш.
2018-09-10 19:53:36
2
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2526
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2004