Ранковий спалах
У країні думок, де квіти з легенд, Сяють промені сонця на твоєму обличчі. Я сплітаю вірші, щоб ти в них знайшла Те, що у серці скрите з дитинства. Ти ніжна розкіш, зірка надії, У твоїх очах сяють розмаїті мрії. Твоя усмішка – як ранковий спалах, Розбуджує світло в глибині мого серця. Ти вітром зваблива, волею птахів, Не межуєшся часом і простором. Ти вогнем палаючим, що не згасне, Із тобою життя – мить, але прекрасна. Твоя душа – крапля безмежності, Твоя краса – віддзеркалення раю. У цьому світі, де все тліє й минає, Ти – незмінна зірка, світанковий спалах. Вірші – це моє слово кохання, Що збирає для тебе зірки з небес. І в кожній твоїй клітинці тремтить моя відданість, Тобі, моя дівчино, віддаю всю свою любов.
2023-06-17 08:28:59
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lexa T Kuro
Які гарні слова кохання! Дивовижно! Щастя Вам!💞🌈☀️
Відповісти
2023-06-30 09:03:13
1
Юдзіро Ісіда
@Lexa T Kuro дякую, вам також
Відповісти
2023-07-01 10:36:44
1
Схожі вірші
Всі
Хрест - навхрест
Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?
51
9
1924
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1420