Блог
Всі
Юдзіро Ісіда: Сін-зе! Шість.
Новини, Цитати
1/5 "Юдзіро Ісіда: Сін-зе! Шість."
Вранці, коли сонце в моєму світі відмовляється від свого тепла, відчиняються брами, що ведуть у світ страху та тіней. Платформа, колись відома світові, тепер лежить у заблокованому відділенні "плей маркету", втрачена серед моїх мрій та нашого забуття. Я, мов заблукавший дух, осідаю серед холодних бетонних руїн фортеці в Семиполках, в обіймах холодного вітру, що пронизує наскрізь м'язи мого обличчя. Капюшон сірої куртки, як окривавлена війною маска втомленого українського бійця, закриває мої зіткані втомою очі. Не хочу спостерігати за цим жорстоким світом, що нас оточує, але життя змушує, не питаючи в Смерті дозволу. Земля затремтіла, під вагою впавшої з неба російської бомби – російська ракета впала в поле, розірвавши жінку з дитиною, що бігли до укриття, на шматки. Але Смерть, не озирнувшись, залишилась у своєму власному світі тіней. Мої слова мають силу. Я сама Смерть, зіткана з м'язів Сін-зе, Бога наших світів. Рассуїнія, або як неї називають в цьому світі: "Рос 1 ч" згорить в полум'ї ядерної війни. Окривавлені зірки Кр-мля впадуть до долу й потонуть в багні. Розрізаючи матерію, що мене оточує, я занурююся в світ темряви. Алкоголь, переплітаючись з кофеїном, допомагає зануренню, відкриваючи браму в світ людських страхів. Землі Сін-зе, так близько до мене, що я бачу, як Творець залишає там свої сліди, але страх сковує мої м'язи. Тепер прийшов час писати долю цього світу: "Акай..."
Юдзіро Ісіда: Сін-зе!
Новини
18+ Вдохновлено творчістю Хіроя Оку.
Темні ріки крові моїх Гаро ведуть до волі. Їхні голоси, пробиваючись через завісу загробного світу, кричать моє ім'я: "Акай!" Вперше я ступив в темряву Сін-зе, коли мені було сім років. Я помер під час четвертої світової війни, і іскра, що породила її полум'я, прихована в пам'яті великим кубом. Ці слова, тінью залишились в моїй пам'яті при новому житті, яке розпочалося після смерті, вони не дають мені спокою: "Нехай розпочнеться Гаро-сін-зе!" Відділи моєї пам'яті ввібрали в себе знання великого куба Сін-зе, він Бог моїх світів. Модулі заблоковані. Такешіко згорів у вогні, але відродився з попелу, немов Фенікс. Тепер у Такешіко немає місця для мене, бо я тепер — воїн Сін-зе, слуга великого куба симуляції, наше ім'я — Гаро, чию душу стискають стіни куба. Моє життя розділене: сьогодні учень 11 класу, позбавлений ударом долі дівчини та батьків, а в наступні дні — Гаро, чиє ім'я зводиться до реєстраційного номера ООDFJ-3267435-6-1. Ми програємо війну, один за одним наші очі згаснуть, і безсилля притягне мене все ближче до берегів річок наповнених не водою, а кров'ю...
2
104
Юдзіро Ісіда: Сін-зе!
Новини, Цікаве, Цитати
1. Повторення цього моменту, немов прокляття, знову охоплює його... Цей бар, є таємничим місцем, де він не може зрозуміти, чому знову тут опинився. Він не пам'ятає, як тут опинився. Неначе вчора він був ще учнем в школі і мріяв про щось більше, ніж нудні уроки математики, а зараз вже дорослий чоловік з посивівшим від страху волоссям. Занадто рано він став сивим. Смерть ненаситне, моторошне створіння, що дихає йому в спину. Проте зараз він знову тут, сидячи на високому стільці біля барної стійки і поглиблюючись у липку рідину, що плескається в склянці. Його рука не втомлюється стискати цю грановану склянку, наповнену віскі. Це ніби повільне самогубство, але водночас виникає відчуття наче він ступив у контакт із раніше невідомим світом. Знову і знову, ковток за ковтком, доки склянка не порожніє. Його рука піднімається, щоб замовити ще, і загадковий бармен наливає ще. Рідина плине вниз по його горлу, мов вогняний потік, і вона зігріває його своїм пекельним полум'ям. Він не пам'ятає, чому він тут, але все навколо нього, здається, наповнює його тривогою та неспокоєм. Його присутність тут стала обрядом, нормою його життя. Ще один ковток, і ще один, і коли бармен починає зникати перед його очима, спогади знову повертаються. Нажаль ці спогади не вносять ясність. Це марення зінших світів. Там він стоїть на колінах на землі що липка від крові. Розуміє лише те, що ця склянка не була першою і не стане останньою. Це буде не лише сьогодні, не лише вчора... Відчуває дискомфорт всередині себе, і його рука, піднімаючись, виявляє під пахвою заплутаний моток різнокольорових дротів. Вони тягнуться з його тіла. Вони вросли в нього. Поглянувши на іншу руку, він зрозумів... що це щось містичне і незрозуміле для інших стало його ритуалом, його нормою життя.
2
311
Книги
Всі
Вірші
Всі
Холодне полум'я
Горяча вода
В холодному океані, де співає вітер,
Палає полум'я, це серця України нашої грім.
Зимовий вогонь у темних наших безоднях
Розквіте помстою, коли почне палати твій і мій дім.
Наше полум'я тремтить серед хвиль,
Розливаючись від берега до берега.
Воно таємничо приваблює душі,
Манить сміливих, тих хто призначення долі шукає.
Нашого полум'я сяйво під нічними зірками,
Мов чарівний танок, кружляє в такт мелодії що б'ють в барабани війни.
І кожна хвиля знає наше ім'я, Ми Українці
Наш вогненний блиск у наших холодних очах.
Хто кричав, що холод не має вогню?
У безодні океана вогонь затремтів.
Там ворог відчув наш холод вогню,
А нас дотик холоду не торкнеться.
Океан вогню, небесний оркестр,
Що грає мелодію по померлим героям.
Ти розгорнеш світло померших їх душ,
Вкривши серця їх, які вже не б'ються, гарячим полум'ям своїм.
Нехай холод і полум'я зіткнуться,
Створять магію, неповторний помсти дует.
І ми забудемо про той холодний океан,
Тільки полум'ям серця вогненнім тепер заживем.
Присвячується моєму загиблому на війні брату. Максим Земляк хай перед тобою відчиняться двері Райського саду!!!
9
2
288
Ранковий спалах
У країні думок, де квіти з легенд,
Сяють промені сонця на твоєму обличчі.
Я сплітаю вірші, щоб ти в них знайшла
Те, що у серці скрите з дитинства.
Ти ніжна розкіш, зірка надії,
У твоїх очах сяють розмаїті мрії.
Твоя усмішка – як ранковий спалах,
Розбуджує світло в глибині мого серця.
Ти вітром зваблива, волею птахів,
Не межуєшся часом і простором.
Ти вогнем палаючим, що не згасне,
Із тобою життя – мить, але прекрасна.
Твоя душа – крапля безмежності,
Твоя краса – віддзеркалення раю.
У цьому світі, де все тліє й минає,
Ти – незмінна зірка, світанковий спалах.
Вірші – це моє слово кохання,
Що збирає для тебе зірки з небес.
І в кожній твоїй клітинці тремтить моя відданість,
Тобі, моя дівчино, віддаю всю свою любов.
7
2
179
