Сижу возле окошко
За окном снежит мелом Белым белым как вопно И сиджу возле окошко И смотрю я вдаль Ничего не видно Все мело Где ты мой принц На белом коне Может пойти к тебе Нет заметет Может позвонить Выключен Может написать Нет в сети И прошло так три года И не явился ты Жила я без тебя Как роза без лепестка И вдруг ты в сети И лайкаешь мне фото И вижу что печатаеш Но так и не написал Долго ждала И гадала Что же ты напишешь Люблю или забудь меня Встретимся или изчесни Любит не любит Гадала я на ромашке И вдруг звонок И пришла есемесочка Думаю я Открывать или удалить Будет что будет Открываю а там пусто Пустая есемесочка Зачем Что ты етим хотел сказать Нету слов Или пустые слова Думаю позвоню тебе Бросаешь Может домой пойду Не открываешь Может на роботу схожу Охранника вызываеш И тут бац в голову Открываю глаза Ето был сон И ты был в нём никто
2018-09-04 09:46:13
1
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1998
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2642