Доля2.0
Чи можна карати за те, що кохаєш? Коли розум відсутній і голос дрожить? Чи можуть карати за те, що бажаєш? Нестерпно, всім тілом, міліметром душі? Чи можуть карати за те, що ти хочеш, Щоб поруч назавжди і понад усе? Чи можуть карати за те, що не знаєш, На що ви готові, щоб мати це все? Чи можуть ломати, кричати, вбивати? Не торкаючись тіла і, навіть, душі? Чи є в світі люди, що можуть прийняти Звичайнісінький вирок? І Ви знову чужі. Чи бувають насправді ті самі, моменти, Коли ви разом йдете, якби там не було? Чи бувають люди, в яких немає секретів? І якщо, навіть, є , то близьким всеодно. Чи можна насправді так сильно кохати, Щоб пройти через пекло і разом не буть? Чи можна насправді так сильно кохати, Щоб потрапити в пекло і тримати ту путь ? Нажаль, дійсно все так . Багато нюансів, Зрозуміти які ми не зможем ,хоч плач. Нажаль, дійсно все так. Тут просто без шансів, Бо доля – то самий жорсткий плач.
2020-10-11 02:09:52
5
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13211
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3422