Доля2.0
Ксения Чернорай
Чи можна карати за те, що кохаєш? Коли розум відсутній і голос дрожить? Чи можуть карати за те, що бажаєш? Нестерпно, всім тілом, міліметром душі? Чи можуть карати за те, що ти хочеш, Щоб поруч назавжди і понад усе? Чи можуть карати за те, що не знаєш, На що ви готові, щоб мати це все? Чи можуть ломати, кричати, вбивати? Не торкаючись тіла і, навіть, душі? Чи є в світі люди, що можуть прийняти Звичайнісінький вирок? І Ви знову чужі. Чи бувають насправді ті самі, моменти, Коли ви разом йдете, якби там не було? Чи бувають люди, в яких немає секретів? І якщо, навіть, є , то близьким всеодно. Чи можна насправді так сильно кохати, Щоб пройти через пекло і разом не буть? Чи можна насправді так сильно кохати, Щоб потрапити в пекло і тримати ту путь ? Нажаль, дійсно все так . Багато нюансів, Зрозуміти які ми не зможем ,хоч плач. Нажаль, дійсно все так. Тут просто без шансів, Бо доля – то самий жорсткий плач.
2020-10-11 02:09:52
5
0
Інші вірші поета
Вона Доля
Інші поети
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
NOVATOR
@petruha1307
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2762
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4845