Mask

Jeewels Naomy

Je porte un masque pour me cacher. J'ai un visage très expressif... On me l'a souvent dit... Alors je porte un masque... Un masque pour cacher ma laideur. Un masque pour cacher mes expressions. Un masque pour cacher mes sentiments... Un masque pour mes fissures... Car mon moi est blessé... Écorché à vif ! Il a mal... Si mal... Tellement mal... Un mal tel... Qu'il ne ressent plus rien... Pas même les relance de sa plaie béante. Ni même le froid qui se dégage de son corps. Ils me l'on blessé, brisé, broyé ! Il s'affaiblit jour après jour... Sous les coups de vos mots, Répété comme des échos... Alors pour faire passer ses maux... Il les mord et tord son corps... Ces phrases plantées en plein moral... Et cette estime déjà si basse... Se passe et se casse... M'obligeant à marcher avec un vide. Ma solitude, mon refuge. Elle ne me ment pas. Elle ne me parle pas. Non, elle me laisse avec mon moi... Pour tenter de soigner son mal.

2020-10-23 17:12:38

12

10

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (10)

Jeewels Naomy

@Une petite fourmi 😆merci, j'espère que tu ne sera pas déçu ! Tu la vraiment donner envie de resté sur cette appli ! T'es Nice!

Відповісти

2020-10-23 17:33:55

Подобається

Une petite fourmi

@Jeewels Naomy Je ne risque pas d'être déçue, loin de là ! Et je suis contente de t'avoir remotivé(e) ! 😄

Відповісти

2020-10-23 17:46:45

1

ʏaʏa

Waw j'adore je me reconnais tellement à travers tes mots !

Відповісти

2021-02-20 08:16:07

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11283

12

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

87

4

8819