Чорне сонце
Катерина Коваленко
Страшні слова, коли лунають із холодних вуст. Слова неамурення та туги. І просто кинути, коли живеш серед розпусти, Ну а мені поплакати й взяти себе у руки. Прекрасний день щоб вмерти вже нарешті Забути всіх та впасти в забуття. Але солодкий смак твоїх минулих слів і черешні Плекають у мені ненависті почуття. Тож я живу, Щоб здріти твої сльози. А як помру, Накриють і тебе, і всю твою рідню невідігнані грози.
2022-01-23 14:07:29
2
0
Інші вірші поета
Переосмислення Від землі До А-я Колюче кошеня
Інші поети
Jasmin Robledo
@jasmerrrn
Elana
@Elana
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2524
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1665