Від землі
Катерина Коваленко
Мої бідні постріляні діти, Хто живий - кров'ю умиті, Знову, знову зумійте зродити, Пережити добрі й злі ваші миті. Держіть землю, щоби зорати, І посіяти добрі пшениці, Бо без праці не буде вам ради. А душа вільних людей що? Птиці. Тож, до сліз, до поту, до темна Ви працюйте, а потім спочиньте. Що дала я вам оці зерна, Ви із серця візміть і посійте.
2023-08-11 07:47:32
2
0
Інші вірші поета
Колюче кошеня Троянда До городини Зимовий ранок
Інші поети
Rawan
@Rawan_1412
Роман Тихий
@volodimir_romanenko
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2328
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5084