Грушениця
Катерина Коваленко
Зелен ліс і рідна груша Вже не жарко, вже не парко Возраждається душа... Мій солодкий поцілунок І куди ти вируша розкажи мені коханий Твоє серце б'ється так.. Лунко! Лунко! Лунко! Лунко! Моє ж знову оживає Я паную над цими травами, я похована під грушею осьдечки. Моє серце щоразу співає, як ти надходиш до мене Бач, брунечки на моїй груші розквітають Ох, нене, нене, нене!!! Такої я любові і не знала. Най добрі вітри тебе привітають. Іди од мене пріч Щоб я тебе випоминала зустрінемось навесні Щоб не застала ніч спіши І запашні груші візьми Ниточкою грала Коли зимно стало Маля в люлі колихала Поки засинало. Гребінь вкрала Його приспала Дитя лишала До лісу втікала
2023-01-12 21:10:02
3
0
Інші вірші поета
... Обережися 11 Орли
Інші поети
Priyanbada Sarkar
@Priyanbada_sarkar
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2321
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2558