Ну це нормально? 22:15, а вони музику включили! 

  Я нервово глянула в сторону звідки лунали звуки, як виявилися це сусіди зверху влаштували клубний період.

  Піднявшись з вже нагрітого ліжечка, я попрямувала на кухню. Ну що можу зробити? До 23:00 вони мають право творити що хочуть, а якщо не перестануть, з'явиться привід познайомитись з "любими" сусідами.

• -Ну, оскільки знайшовся вільний час, можна подзвонити до Аньки,- пробурмотала  сама до себе,- вона в такий час, точно не спить.

Набравши номер до найкращої подруги, я приклала до вуха телефон, через декілька гудків, почула нервове:

• -Нарешті! Сталося! Думала вже забула про мене,- від її претензій я усміхнулася.

Напевно, найбільше за ким я буду сумувати, це Анна. Тільки вона може розсмішити мене за хвилину, при цьому, не сильно й стараючись. Скільки ми з нею пережили пригод на свою многостраждальну філейну частину!

• -І тобі, привіт! Я також дуже тебе рада чути і дуже тебе люблю!

• -Як доїхала? Все нормальок?- по її тону можна сказати, що вона чимось занята.

• -Так, доїхала добре, квартиру поприбирала, навіть зі сусідами вже познайомилась. А ти як?

• -Краще не питай, я твого колишнього готова пристрелити. Після того, як ти пішла, він немов з ланцюга зірвався. Все йому не те, все йому не так! А я, як твоя краща подруга найбільше отримую! За останній тиждень, половина робітників звільнилася, а нові співбесіди з ним не витримують! Я вже також готова звільнитися. От, підшукую ваканції.

  Я уважно слухала подругу і відкрито офігівала. З такими темпами, фірма, на яку я витратила уйму часу і сил, скоро збанкрутує.

  Але зараз, мені було всерівно. Нехай сам вирішує свої проблеми.

  У цей момент в голові зародилась ідея.

• -Компанія, на яку я влаштувалася, тільки відкрилась. Є багато вільних місць. Можливо ти б попробувала? Мені було б цікавіше і ти знайшла б роботу.

• -Хмм… Цікава ідея! Я відішлю своє резюме. Результат повідомлю пізніше.

• -Добре, давай до зв'язку!

Я відклала телефон. Поки говорила з Анною, не сильно прислухалася, але зараз стало зрозуміло, сусіди дискотеку не скрутили.

• -Ну що ж, будемо знайомитися!

  Швидко вибігши в під'їзд, я пролетіла сходинки і стала перед дверима з яких лунала музика.

  Стукала і дзвонила хвилин п'ять, коли нарешті мені відкрили. Перед мною постала дівчина приблизно мого віку.

Не чекаючи щоб до мене заговорили, почала наступ перша:

• -Дорогенька, ви бачите яка година? Ви порушуєте громадський порядок! По закону після 23:00 години заборонений будь-який шум!

• -Слухай, давай ти не будеш мені розказувати?! Можеш зайти на паті, можливо подобрієш.

Я шоковано глянула на дівчину. В житті до мене ніхто не дозволяв собі говорити в такому тоні.

• -Ви чули що я сказала? Я зараз викличу поліцію!

• -Викликай, подивимось, що мусора зроблять проти мого татуся.

• -Віталінко, йди зі мною,- з-за спини почувся голос Махайла Сергійовича,- я тобі дещо скажу.

• -Але…

• -Пішли-пішли, дорогенька,- потягнув мене вбік чолоків.

• -Правильно, вали, а то буде мені розказувати казки,- дівчина сказала і гримнула перед мною дверима.

• -Це нормально?- шоковано прошипіла до сусіда.

• -Пішли, до Діани цієї нема що говорити, треба до Роми дзвонити. Він зараз приїде й поговорить зі своєю нареченою.

Мене привели у квартиру навпроти й посадили на стілець на кухні.

• -Що, не вспокоїлась?- до нас вийшла Галина Лук'янівна.

• -Хіба не знаєш? Вона добренька і хороша тільки біля Ромки.

Жінка лише похитала головою, важко видихаючи.

• -Здається, не дурний він хлопець. Роботящий, веселий і голова на плечах, а дівчат вибирати не вміє. Що попередня, що зараз, справжні стервозочки,- вона сіла на сусідній стілець.

  Ага, вже! Розумні хлопці таких овець не вибирають! Але після нахвалювань подружньої пари, мені захотілося побачити цього "сина маминої подруги".

• -Ти дзвонила?

• -Так, сказав що до півночі приїде.

  І ми чекали. Мовчки сиділи півгодини, адже кожен з нас хотів спати: я, через втомленість, пара, бо звикла до такого розпорядку дня. 

  Нарешті музику виключили. 

• -Приїхав,- в один голос щасливо викрикнули ми.

• -Тоді, я піду до себе. Дякую вам і добраніч!

• -Йди-йди, Віталіночко! 

Коли я вийшла в під'їзд, біля дверей навпроти, сперся об стінку хлопець, але через тьмяне світло, я не змогла його розгледіти, та через запах диму можна зрозуміти, що він курить. Пройшовши кроків з п'ять, ззаду мене хтось сильно гримнув дверима.

• -Все, Романе! Я йду від тебе! Ти мені набрид зі своїми вченнями. То не роби, так не говори. Хто ти взагалі такий, щоб мною вертіти?! Хотіла зробити вечірку– зробила! І мені всерівно що подумають сусіди! Не дзвони мені більше!- фурія блискавкою пробігла біля мене, навіть не звернувши уваги на те, що за її істерикою дивляться свідки.

  Щоб не вляпатись ще в якусь історію, я швидко спустилася на свій поверх.

  Забігши в квартиру й знявши халат, я нарешті лягла в ліжко. 

  Тільки голова доторкнулася до подушки, мене захопив світ снів.