Asi Lady
@ladyasi
Книги Всі
Вірші Всі
Не кривдіть ви своїх батьків!
Ти ображаєш рідну маму? І хамиш до татуся? Та чи пам'ятаєш ти про карму? Тебе чекає теж історія оця! Ось так, хоча би на хвилину, Обдумай кожну свою дію І уяви собі картину: Твоя дитина робить трагі дію. Бо вона не має телефона, Чи хоче в поїздку в Вашингтон, Для неї батьки подруги ікона Бо купили подрузі айфон А ти їй кажеш, що не можеш, Що важливіші речі для вас є А вона тобі :" ти просто жмеш" Й тупцяє ногою й кривим словом б'є. Ти кажеш їй щоб подзвонила Вона ж тобі: "Я доросла, ма! Що за театр ти вчинила? Прийду коли захочу я І ти сидиш так цілу ніч І молиш Бога щоб жива Ти думаєш що з нею стало цьогоріч Чому ж робить такі дива? Недавно ж хвостиком ходила За мною всюди, в кожний кут А вчора підло нахамила І з нервів кинула грейфрут Тому, не кривдіть ви батьків Вас також, скоро це чекає Не виливайте на них свій гнів Бо світ, обіди всі вертає!
2
0
379
Порада твого розуму
І знов горить, і знов без жалю. Не тішишся ти заходом і далю. І знов болить, неначе вирвана душа, Розівчилась літати– ти більше не пташа. А тільки вчора ти сміялась, В тобі рікою кохання розтікалось, Боролася за завтрішнє буття І тішилася всім немов дитя. І що за день могло змінитись? Як, після стільки радості, сльоза може котитись? Ти тут жива стоїш й здорова, Але, більше за радістю бігти не готова І я стою як ангел над тобою І борюся в душі сама з собою: Між тим чи вдарити, чи пожаліти, Чи взяти за руку і в небо полетіти Не вмієш правильно любити, Якщо зробили боляче, треба залишити Без всіх але, без всяких обід Забути людину без сліз слід. В "кохання" твого є велика біда Він думає, що сльози– це просто вода Він думає обіда– це жіночі штучки І кращий вихід піти від тебе мовчки. А потім дзвонити, а потім писати, Дарунки дарити, ніжно цілувати, Далі говорити компліменти красні І думати що нічого не змінилось– все прекрасно. Від такого кохання потрібно бігти далеко, Вирватись з клітки й летіти, як лелека. Нічого, що не пам'ятаєш, що не в силі Скажи собі: "Відлечу всього лиш на півмилі" А там зрозумієш, а там ти згадаєш, Як квітка прекрасна знов пробуяєш. Назад повертатись більше не схочеш І жити й радіти заново зможеш. Ось, що мої любі, ось, що мої милі Робить з людиною волі півмилі. І знову гориш, і знову без жалю Тільки радієш заходом і далю.
2
0
384