Вірш без назви (рос.)
Твой человечек
Знаешь, никто не сравнится с тобой С твоими карими глазами, С твоею нежною улыбкой, С Твоими тёплыми руками. Никто не сравнится с тобой, Не что не сравнится и с тем, Как ты от меня ушла, Оставив меня ни с чем
2020-07-21 21:23:38
2
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Твой человечек
@Nadine Tikhonovitch а мне кажется ,этим стих и цепляет. Скажем если бы вы увидели подобный стих с банальным названием, вряд ли вы его прочли
Відповісти
2020-07-22 10:27:07
1
Nadine Tikhonovitch
@Твой человечек я читала всё подряд в ленте. И тут всё же не так много читать)
Відповісти
2020-07-22 10:27:56
1
Kruhitka Dobro
@Твой человечек Я тоже думаю, что заголовков на подобную тему тьма. А иногда просто не хочется давать заголовок стиху.
Відповісти
2020-07-23 20:24:05
1
Інші вірші поета
Пусть каждый придумает к этому свою историю Это было что-то из разряда эмоционального выгорания
Інші поети
Mrs Monica L
@MrsMonica
Joyful Willow
@Joyful_willow
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12682
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2263