Страхи
І знову зброя у крові,
лихій, ворожій, злій.
Невірники топилися
у гіркому сні.
Невільниця, сміливиця,
одна така була.
Не важко здогадатися,
що це була лиш я.
Боялась віру люду втратить,
і зрадити країну всю.
Боялась військо погубити
або забути всю сім’ю.
Топлюся я в своїх страхах,
я ніби божевільна.
І зв’язана я, в ланцюгах,
а серце досі било.
Кричу, ридаю я в душі,
благаю про пощаду.
Я кличу Бога і молю:
“Не кидай мене, Пане!”
В руці зажала хрестик свій...
Забула я сім’ю свою.
Забула я домівку.
Я погубила військо все
і втратила надію.
Не вірю більше в свої сили,
казнить мене мій пан.
Вогонь мій в серці тихо згасне,
залиє все вода...
2022-10-03 03:21:50
5
1