Сіро-білий вірш
Ластівка
Забудь його, полон - це страта, ти знаєш відчуття, він не прийде додому, знову лишишся сама. Не відпускай руки, ти знаєш, що пройдуть роки, не повернеться він. У хмарах, у втею тінь. В хмарах буде його тінь, твою душу живою плекати, поки ти на землі, він у небі дивиться на світ. Пам'ятає цілому долю першого кохання. Забудь ці численні оповідання, написані від його руки, забудь малюнки, портрети без чіткого обличчя. Оповий його совістю своєю і болем, нехай відчуває, як палають у небі зірки, а сльози твої не дійдуть до небес. Можливо, тіло його у землі відчує краплі гарячих сліз крізь багато шарів землі і душа виронить краплю дощу згори.
2024-07-22 21:27:38
1
0
Інші вірші поета
У ніч на Івана Купала Ранковий гість Скрижаль, спустошення моє Чи це душа твоя, поляку?
Інші поети
The Dead Poet.
@TheDeadPoet_hr
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3326
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2612