За що я люблю Україну?
За що я люблю Україну? Та чесно, Бог його зна. Конкретно сказати все рівно не зможу, хоч скільки мене не питай. Любить Україну є важко за щось, бо є в неї щось особливе... Тож спробую я повідати вам про це все в одному лиш вірші. Країну люблю я, красиву свою, вона є така неймовірна. Свобода вітрів, навіть хід всіх думок і волю оцю незбагненну. Пейзажі усіх краєвидів он тих, що так заворожують душу... Ось чую я вітер, не чую гріха, мов дзвін б’є по теплому серці. Пташині співи, тихий шепіт всіх хвиль у Чорному в загадці морі. Гей, вітре, пташки! Ну куди ж ви усі летіти далеко зібрались? Лелече гніздо на даху у селі і діти лелеки там малі. Там добрії люди, напевно, живуть, лелекам там теж дуже добре. Символіка гарна, душевна така і сили нам стільки дає. Та люди усі незвичайні такі, близькі всі усім і є щирі. Гей, вітре! І знову скажу я тобі, неси наші пісні по світі. Назад нам надію і віру неси, Щоб єдними люди всі були. Щасливі в безкрайність країни своєї впадають і їхні там душі радіють святам та і буднім всім дням таким є характер народу. Народ український — ти вільний такий, як птиця над семи морями. Так будь ти собою, козацький народ, врагів пожени кулаками. Народе козацький, а чим же ти славний? Це гідність і єдність, відвага. Сміливість і міць, як вогонь та вода, та сили все ж в цьому як в миру. Країно, - ти матір же люба моя, зоря ти на небі, надіє! Ти будеш триматись ще сотні років і йти будеш тільки вверх, далі Народе, прошу вас єдине: держись! Храни міць свою і волю. Неси всі таланти і твори, вірші, неси серед того Атланту. І люди несуть всім по світі дари, що створені їхнім талантом. Ми люди є вірні, ми сильний народ і волимо нести довіру. Вкраїно, любове ти вічна моя, єдина така серед всіх. Дала ти і волю, натхнення дала щоб люди для тебе творили. І зерна плодів людського таланту розкинеться глибоко в море, та інші не стануть давати нагоди, щоб гинули людські пригоди. За що я люблю Україну? - За що? І мушу я все ж це сказати. Не буде таких же країн як вона, бо є вона вся особлива. Хто рідний край любить, той вірний всьому, що є дороге йому в світі...
2022-10-04 10:50:11
6
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1844
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2751