The Deep
Oh how it has come to be With blood dried on every one of my knuckles from failed attempts at climbing these walls ungripable so many times failed that upon one last effort the bricks laid worn to nothing would surely come crumbling down & crush me •••••••••••• In lonely company my only friend the moon doesn't even show through on nights with dark clouds echo's of my heart pounds against the wall as loud as my fist once did •••••••••••• I've been silenced through threats of violence & negligence placed in the deep of a well for no one else to remember •••••••••••• I am only accumulating positive Karma by allowing them to believe that they are winners •••••••••••• Why fight against the beast when it will be only the death of itself let them quiet me in judgement for I know that of which they couldn't ever tell we're all still sinners & I'll make it out of this depth meant for me as a cell in order to better they're chances at taking my messages & putting on for you a good show little do they know that I hold no credit for a single word spoke for when I tell you that the devine chose me they see it as a joke when in the deep such as I what purpose would I of humor when on my knees & broke I tell you heed the warning this is I the one you knew who would come ••••••••••• ANOMALEE
2018-05-08 02:35:20
0
0
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1419
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3705