The Deep
Oh how it has come to be With blood dried on every one of my knuckles from failed attempts at climbing these walls ungripable so many times failed that upon one last effort the bricks laid worn to nothing would surely come crumbling down & crush me •••••••••••• In lonely company my only friend the moon doesn't even show through on nights with dark clouds echo's of my heart pounds against the wall as loud as my fist once did •••••••••••• I've been silenced through threats of violence & negligence placed in the deep of a well for no one else to remember •••••••••••• I am only accumulating positive Karma by allowing them to believe that they are winners •••••••••••• Why fight against the beast when it will be only the death of itself let them quiet me in judgement for I know that of which they couldn't ever tell we're all still sinners & I'll make it out of this depth meant for me as a cell in order to better they're chances at taking my messages & putting on for you a good show little do they know that I hold no credit for a single word spoke for when I tell you that the devine chose me they see it as a joke when in the deep such as I what purpose would I of humor when on my knees & broke I tell you heed the warning this is I the one you knew who would come ••••••••••• ANOMALEE
2018-05-08 02:35:20
0
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12043
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2014