Thoughts "7"
Leqaa Ibrahim
نَظَرِه ثَاقِبَة . . حَبْر . . أَوْرَاق . . مَعْزُوفَة هَادِيَة . . بَدَأ خَطّ سِيَر قلمها ليلوث سُطُور نَاصِعَة الْبَيَاضُ مِنْ وَرِقَّتِهَا ، كَلِمَة تلتها جُمْلَة ليستمر الْقَلَمُ فِي السِّبَاحَةِ فَوْق أَوْراقِها النَّاعِمَة لِيَزْدَاد تَلَوُّث الْوَرَقَة الْبَيْضَاء لِتَنْتَهِي رَحْلِه قلمها مَعَ تِلْكَ الْوَرَقَة لِتَمَسُّك طَرَف وَرِقَّتِهَا لتقلبها فِي غُضُونِ لَحَظَات لِتَجِد إمَام قلمها وَرَقَةٌ بَيْضاءُ أُخْرَى لِتَتْرُك الْعِنَان لقلمها بِتَلْويث تِلْك الْوَرَقَة أيضاً بِحِبْر كَلِمَاتِه . . . . . انْتَهَت مُهِمَّةٌ قلمها فَقَد وَصَل لِنِهَايَة الْوَرَقَة الْأُخْرَى ليأبى عَقْلِهَا عَن سَرْد كَلِمَةٍ أُخْرَى تَلَطَّخَ بِهَا وَرَقَةً أُخْرَى نَظِيفَة بِحِبْر قلمها . . . . لِتَتْرُك قلمها ليجف الْحِبْر فَوْق أَوْراقِها و تَذْهَب كَلِمَاتِهَا للغوص مَرَّةً أُخْرَى . . LEQAA İBRAHIM
2020-08-11 18:54:24
3
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
нnw αsω
💛💛💛
Відповісти
2020-08-11 19:02:10
1
Leqaa Ibrahim
@нnw αsω ⁦♥️⁩⁦♥️⁩⁦♥️⁩⁦♥️⁩⁦♥️⁩⁦♥️⁩⁦♥️⁩
Відповісти
2020-08-11 19:06:45
1
Dan
💙💙💙💙💙👏🏻
Відповісти
2020-08-12 21:33:00
Подобається
Інші вірші поета
Thoughts"9" Thoughts"10" Thoughts"11" Thoughts number five
Інші поети
Sikl
@Sikl
Adaira
@adaira
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4866
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12007