Thoughts number one
Leqaa Ibrahim
تائهة فِي هَوَاءِ دِيسَمْبِر عَلَى وَرَقَةٍ سَقَطَتْ فِي خَرِيفٌ سِبْتَمْبَر ، تتأرجح عَلَى غُصْنٍ شَجَرَةِ تهالكت فِي إحْدَى الغابات ، تُوجَدْ عَلَى حَافَّةِ صَخْرَة تتأرجح ، فَتَهَدَّد فِي كُلِّ ثَانِيَةٌ بِالسُّقُوطِ . LEQAA İBRAHİM 🌼.
2020-07-26 02:25:43
17
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Leqaa Ibrahim
@karim Gamal أشكرك💙
Відповісти
2020-07-26 23:54:23
1
تَسْنِيم
قلبي تعب من الحلاوة يا بنتي
Відповісти
2020-07-26 23:56:53
Подобається
Leqaa Ibrahim
@تَسْنِيم انتي احلى والله 🥺⁦❤️⁩⁦❤️⁩⁦❤️⁩
Відповісти
2020-07-26 23:57:14
Подобається
Інші вірші поета
Thoughts "7" Thoughts"9" Thoughts"19" Thoughts"17"
Інші поети
Remezan Mametgurbanow
@remezan_mametgurbanow
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3848
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11481