Вірші
#4
Все передбачив, загадавши,
Що ту межу назад не перейти,
Що ти підеш, ні слова не сказавши,
А я прошепочу лише - "щасти..."
Все передбачив, наші поцілунки,
Торкання рук, небес блакить,
Кохання нашого несмілого дарунки,
І бачив також розставання мить...
Горе-пророк, один у полі,
Мов раб, що проклятий на вічні муки,
Не зміг вписатись в повороти долі,
Бо знав усе, та опустились руки.
4
1
333
