З болем у сэрцы.

Ольга)))

(18+)
Маё сэрца заходзiцца болем, Яно б'ецца у́ гарачыя сцены, Аб тых плача, хто трапiу́ у няволю, Хто у́ адчаi крычау́: "Перамены!" Маё сэрца заходзiцца болем, Аб жыццi, што для нас засталося, Не загояцца раны нiколi, Усiх тых, чые мацi галосяць... Маё сэрца заходзiцца болем, Гэты жнiвень прыняу́ наш голас, Ды нязменна у́сё у наваколлi, Пад сярпом ляжа зноу́ кожны колас... Маё сэрца заходзiцца болем, Цяжка вольнай душы пад прымусам, Нам патрэбны прастор i раздолле, Лепей хочацца жыць Беларусам.

2020-08-12 09:19:06

10

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Валентина Федоровская

Эх жаль что я на беларусском не бум бум... Но чувствую нутром, что стих хороший! У тебя плохих не бывает!)

Відповісти

2020-08-12 18:39:57

Подобається

Ольга)))

@Валентина Федоровская это о том, как больно сейчас... Но и о любви к людям и родной земле между строк. Спасибо за прочтение!

Відповісти

2020-08-12 20:01:52

1

Ольга)))

Жыве Беларусь! Дзякуй Вам💓

Відповісти

2020-08-14 11:33:20

1

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4613

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

44

21

1729