Трэцi дзень...

Ольга)))

(18+)
Трэцi дзень у горадзе гул стаiць, Так гудуць толькi нервы i жылы, Ды i злосць не схаваць, не у́таiць, Галасы палажыушы у́ магiлы. Трэцi дзень у горадзе люд стаiць, У чырвоным i белым адзеннi... А за кратамi хочацца дыхаць i пiць, I сваё захаваць сумленне. Трэцi дзень у горадзе боль стаiць, Ён у сэрцах, а кветкi у́ руках, Калыханкай-малiтваю бога прасiць, Каб спынiу́ гэты жудасны жах. Трэцi дзень у горадзе гул стаiць, Больш няма цiшынi i спакою, Дзяу́чаты, як кветкi, iм хочацца жыць, Ды кахаць. Як i нам з табою...

2020-08-14 18:52:09

9

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Дарья Царёва ( Т.О.К)

@Ольга))) Жаль, я потокейному не в ладатях(!!!

Відповісти

2020-08-27 18:34:31

Подобається

Ольга)))

@Boanerge жыве вечна! Дзякуй!!!

Відповісти

2020-11-16 07:10:44

Подобається

Ольга)))

спасибо за это огромное. Сейчас каждый ждёт какого-то своего счастья, пусть и разного и по-разному.

Відповісти

2020-11-17 18:49:24

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11501

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15

15908