ДРОТИ ЕЛЕКТРОПЕРЕДАЧ І ДЕРЕВА

Лія Гако

Кострубаті силуети дерев позирають на мене З-під крислатих капелюхів так-сяк обрубаних гілок – Це, мовляв, аби не плуталися в дротах електропередач, Які все мчать кудись за горизонт, за цю недосяжну лінію, Що ділить небо і землю навпіл, наче стріла. І я спостерігаю за химерними орнаментами грубо зрізаного віття, Яке кажанами розлітається від хиткого вітру, Поринаючи в ніч. 27/04/21

2021-08-14 05:52:01

Інші вірші поета

ЦІЛУВАТИ ЗАВЖДИ МАВКА СОНЕТ НІЖНОЇ ТУГИ І ВСЕОБІЙМАЮЧОГО СМУТКУ МІСТО СПИТЬ, ДО ЧУЖОГО ГОРЯ БАЙДУЖЕ

Інші поети

Arin lee

@XxunchartedXx

H O P E

@hopeless382

Taeter Pompi

@TaeterSmile

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

2410

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

1568